Цього літа в супермаркеті стою біля прилавка-холодильника і кручу в руках вакуумну упаковку з яловичим мовою. Мова порізаний кружальцями. Дочка запитує:

- Тато, а це що? 

- Ну, це, Настенька, мову від корівки. 

Дитина зависає у роздумах, і через півхвилини продовжує: 

- Так, ладно, мова, він он який (висовує язик) - плоский, круглих мов не буває! 

- Донька, я тобі що, брехати буду? Просто у корови такий от мову. 

Донька зависає ще на півхвилини, на обличчі - розумовий процес. 

- Слухай, тато, а чому всі кружечки різної величини? 

- Блін, Настя, ну що ти пристала-то до мене, звідки я знаю, чому у корови така мова. Ну, повір мені на слово - такий ось він є, і все тут. 

Настя знову замислюється, а потім пошепки видає наступне: 

- Таточку, а може це не мова??? 

Я аж зупиняюся від несподіванки і з побоюванням запитую: 

- А що ж це, по-твоєму? 

Донька махає мені долонькою, що б я нагнувся нижче і шепоче на вухо: 

- Може це пісю Коровкін на кружечки нарізали?...